Іще дві тисячі доведеться віддати нотаріусу, державі та брокеру. Протягом трьох місяців я намагався знайти золоту середину між ціною та якістю житла. За мої $32 тис. у Києві можна розраховувати тільки на ”гостинку” не у центрі.
Будь-яке житло у радіусі 10 км від Хрещатика зростає в ціні у 1,5–2 рази швидше, порівняно з масивами. У будинках поза ”бізнес-зоною” я подивився близько 30 квартир.
Більшість пропозицій були непривабливі. На проспекті Науки, наприклад, мені запропонували ”студію” у недобудованому будинку за $27 тис. Загальна площа — 26 м (для ”гостинок” це майже стандарт), невеличкий коридорчик, триметровий душ з туалетом, вихід у кухню з кімнати. Для однієї людини — варіант блискучий. Бо дві третини ”малосімейок” мають кухні маленькі й вузькі настільки, що, сидячи упритул біля стіни, можна спиратися на плиту навпроти.
Я готовий був погодитися, але вчасно помітив, що у помешканні немає батарей і будь-яких ознак, що вони там мають бути.
— Я з’ясую, — невпевнено пообіцяв брокер продавця. До того він запевняв, що у квітні квартира буде повністю облаштована для життя.
Виявилося, що за задумом забудовника кожен мешканець має сам обігріватися електрикою. Ніяких централізованих опалювальних систем проектом не передбачено. Фахівці, у яких я консультувався, вважають, що держкомісія будинок узагалі не прийме.
Інший варіант — біля метро ”Житомирська”. Там чоловік продавав ”гостинку”. ”Тамбур” — метрів три, санвузол такий, що душ можна приймати, сидячи на унітазі, кімната — більш-менш, кухня…
— А кухня де? — запитую.
— Кухня у кінці коридору, одна на десять квартир.
— І за це ви хочете 30 тисяч?
— Район хороший, метро близько, до того ж доларів 500 я можу скинути, — каже продавець.
За сто метрів від станції Київ-Волинський знайшов непогану квартирку. Район непривабливий, але планування вдале і ремонт хороший. Просили 32.
— Торг можливий?
— Так.
Торгуємося. Побачивши моє зацікавлення, продавці підвищили ціну до 35-ти, але тисячу, кажуть, можемо скинути.
Торг — річ делікатна. Тепер я знаю: демонструвати захоплення, навіть зацікавленість, не можна. Інакше брокер або продавець може підняти ціну.
На Нивках квартира гарна, але потребує ремонту. Хазяйка була згодна продати за $30,5 тис. Гроші, що залишаються, можна витратити на ремонт, — думаю. Начебто домовилися.
— Я хочу не два відсотки, а п’ять (на 900 доларів більше), — телефонує її брокер. — Не хочете? У мене є інший покупець.
Брокер у цій справі — людина потрібна. Це тільки здається, що легко самому підібрати варіанти, домовитися з людьми, зібрати та перевірити необхідні документи. Є купа нюансів. Вони очевидні для фахівців і не завжди зрозумілі для покупця. Наприклад, квартиру з ”бурхливою історією”, коли за короткий термін помешкання багато разів продавали, треба ретельно перевіряти у різних інстанціях — від ЖЕКу до БТІ. В ідеалі від купівлі краще відмовитися. Бо через певний проміжок часу можете дізнатися про співвласників, неповнолітніх, наприклад, яких жоден суд не позбавить права на вашу квартиру.
Брокера краще обирати з невеликих, але солідних фірм, які працюють на ринку принаймні років три-чотири. Великі агенції ”гонять вал” і помиляються частіше. Менші фірми ретельніше перевіряють документи, бо бездоганна репутація — їх основний капітал. Я скористався порадою друзів, які звели мене з перевіреним у роботі фахівцем.
Може, таке моє щастя, але попри численні твердження преси про зниження цін на вторинному ринку житла у Києві, я побачив інше. На Лісовому масиві, приміром, протягом двох місяців довелося оглядати дві квартири в одному будинку. Планування однакове, стан теж. Наприкінці січня за них просили $29 тис., а на початку березня — $31 тис.
Коли мій душевний стан наближався до тихої паніки, нарешті пощастило. Таких ”гостинок” у столиці майже немає. Гарне планування, справжній балкон (здебільшого у тих проектах його правильніше назвати огородженим карнизом), нова сантехніка, пристойний ремонт, хороше транспортне сполучення. $32 тис. Про торг і не заїкався — треба було брати. Я й узяв.
Хоча у заплановану суму не вписався. Покупець має оплатити частину податків за купівлю-продаж, послуги нотаріуса, сплатити державне мито, гонорар брокеру (зазвичай 2–2,5%). А це ще півтори-дві тисячі доларів. Я заплатив ще дві: брокер продавця таки ”витрусив” із мене зайвих п’ять сотень. Гроші довелося позичати, але моє нове житло того варте. Через день після підписання паперів мені запропонували за мою квартиру $35 тис.
Один із нащадків принца Уельського — принц Гаррі — робить тост на кухні гуртожитку Ітонського коледжу. 30 років тому в британських гуртожитках почали облаштовувати кухні площею 8–12 кв. м. Із приладів там є мікрохвилівка, тостер, електрочайник. Місцеві студенти не куховарять, а лише снідають бутербродами, тостами, чаєм, іноді кавою. Обідають у їдальнях.
Автор – Артем ДМИТРЕНКО “Газета по – українськи”
Источник – АГЕНТ.ua