Прострочена заборгованість державних підприємств та акціонерних холдингових компаній за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками може стягуватися виключно в судовому порядку як безпосередніми кредиторами, які укладали кредитні угоди з позичальниками (це – Мінфін України та Укрексімбанк), так і органами податкової служби України за поданням Мінфіну України або Держказначейства України.
Прострочена заборгованість державних підприємств та акціонерних холдингових компаній за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками може стягуватися виключно в судовому порядку як безпосередніми кредиторами, які укладали кредитні угоди з позичальниками (це – Мінфін України та Укрексімбанк), так і органами податкової служби України за поданням Мінфіну України або Держказначейства України. Статтею 13 Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI запроваджено норму, відповідно до якої у 2009 р. державні підприємства, в тому числі господарські товариства, акціонерні холдингові компанії (крім банків), у статутному фонді яких 50 % та більше акцій (часток, паїв) належить державі, та їхні дочірні підприємства мають право здійснювати внутрішні довгострокові (більше одного року) та зовнішні запозичення, надавати гарантії або бути поручителями за такими запозиченнями виключно за погодженням з Мінфіном України, а здійснювати внутрішні короткострокові запозичення (до одного року), надавати гарантії або бути поручителями за такими запозиченнями – за погодженням з відповідними органами центральної виконавчої влади, у сфері діяльності яких вони перебувають. Порядок таких погоджень установлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, при укладанні зазначеними підприємствами (товариствами, компаніями), визначеними в частині першій ст. 13 Закону № 835-VI, договорів про надання позик (кредитів) в іноземній валюті та при здійсненні запозичень у нерезидентів або під державні гарантії забороняється включати до таких договорів положення, які передбачають обов’язкове дострокове погашення зобов’язань на вимогу кредитора та/або інвестора у визначену дату або протягом визначеного періоду до дати остаточного погашення (пут-опціон) або у випадку зниження кредитного рейтингу України та/або позичальника.
Такий механізм упорядковує майбутні фінансові зобов’язання суб’єктів господарювання та запроваджує дієвий державний контроль для забезпечення фінансово-інвестиційного балансу в економіці.
При цьому майбутні запозичення, які залучатимуться підприємствами під державні гарантії, будуть чітко регламентовані за термінами їх погашення, що дасть змогу навіть у разі виникнення за цими запозиченнями заборгованості перед державним бюджетом (у разі виконання державою гарантійних зобов’язань) здійснювати реальне планування роботи щодо її погашення.
Вищезазначеним Законом, зокрема положеннями ст. 16, визначено, що в разі виконання державою гарантійних зобов’язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів Держбюджету України або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано Україною, в юридичних осіб, зобов’язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави, відповідно, переходять права кредитора та право вимагати від боржника погашення такої заборгованості в установленому законом порядку.
Враховуючи вимоги Закону № 835-VI, необхідно зазначити, що в разі коли договором між державою та позичальником – резидентом України передбачається зобов’язання з погашення та обслуговування кредитів, залучених державою, невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов’язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою перед кредитором зобов’язань за такими кредитами.
Одночасно слід зазначити, що норма ст. 16 цього Закону повторює вимоги ст. 15 Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI (зі змінами та доповненнями), тому в поточному році, як і в минулому, укладання державою будь-яких угод щодо існуючого боргу за запозиченнями світових фінансових інституцій не впливатиме на розмір внутрішньої заборгованості підприємств перед державним бюджетом за виконаними державою гарантійними зобов’язаннями.
Ця норма обов’язково має доводитися до відома судових органів, які розглядають справи про стягнення заборгованості підприємств-позичальників перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії.
Статтею 21 Закону № 835-VI органи ДПС України, як і в минулі роки, визначено в 2009 р. органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3401360, 3511550, 3511560, 3511630).
Розшифровку цих кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету надано в додатку 4 до Закону № 835-VI.
Зазначена норма та перелік кодів програмної класифікації видатків відповідають вимогам ст. 20 Закону № 107-VI, і тому механізм стягнення такої заборгованості підприємств-позичальників перед державним бюджетом у 2009 р. залишиться таким самим, як і в минулому 2008 р. Застосування цього механізму визначено такими чинниками.
Підставою для стягнення сум простроченої заборгованості підприємств-позичальників за іноземними кредитами, наданими під гарантії уряду України, згідно з п. 2 та додатком 2 Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України – позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженого наказом Мінфіну України «Про затвердження Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України – позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України» від 30.04.96 р. № 88 (зареєстровано в Мін’юсті України 24.05.96 р. за № 247/1272, за текстом – Порядок № 88), виданого на виконання постанови КМУ «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду» від 14.12.95 р. № 1002, є подання територіального органу держказначейства, яке містить інформацію щодо простроченої заборгованості підприємства-позичальника перед державним бюджетом за іноземним кредитом та суми нарахованої за прострочення платежу пені.
У 2008 р. Мінфіну України було дозволено залучати юридичних осіб для представництва органів державної влади в судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, в тому числі в процесі банкрутства, у стягненні якої органам податкової служби було відмовлено, та використовувати частину коштів від стягнення цієї заборгованості на оплату послуг таких юридичних осіб.
Згідно з нормами Порядку використання коштів спеціального фонду державного бюджету за програмою 3501190, затвердженого наказом Мінфіну України «Про затвердження Порядку використання коштів спеціального фонду державного бюджету за програмою 3501190 «Оплата послуг юридичних осіб, які залучаються для стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також банкрутства позичальника» від 15.05.2007 р. № 613 (зі змінами та доповненнями, за текстом – Порядок № 613) конкурентний відбір юридичних компаній, які могли залучатись для стягнення простроченої заборгованості позичальників, мав проводитися відповідно до законодавства у сфері державних закупівель за процедурою відкритих торгів з метою визначення переможця тендера – учасника, тендерну пропозицію якого за результатами оцінки буде визнано найкращою та її буде акцептовано.
Для економії бюджетних коштів в умовах світової фінансової кризи Законом № 835-VI не передбачено ні відповідної норми про залучення юридичних осіб до стягнення заборгованості позичальників, ні коштів на оплату послуг таких юридичних осіб.
Тому податковим органам, які від імені держави беруть участь як кредитори в судових процедурах стягнення заборгованості за іноземними кредитами та бюджетними позичками, необхідно вживати вичерпних заходів щодо захисту інтересів держави в судах у цих справах.
Статтею 23 Закону № 107-VI Мінфіну України було надано право здійснювати в 2008 р. на відкритих аукціонах продаж права вимоги погашення простроченої більше ніж три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, у тому числі оформленої простими векселями на ім’я Мінфіну України.
Векселі мали видаватись у валюті кредиту, бюджетної позички та фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, за якими юридичні особи – резиденти мають заборгованість перед державою. При цьому дозволялося зниження початкової ціни продажу прав вимоги до 50 % їх номінальної суми, а суму пені, нарахованої внаслідок невиконання позичальником зобов’язань за кредитом та/або бюджетною позичкою, фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на оформлену векселями суму заборгованості, дозволялося списувати.
Зазначимо, що механізм виконання цієї статті було затверджено постановою КМУ «Про затвердження Порядку продажу прав вимоги погашення простроченої понад три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі» від 15.03.2006 р. № 315 (зі змінами та доповненнями). Однак у бюджеті на 2009 р., затвердженому Законом № 835-VI, така норма відсутня.
Тому в поточному році Мінфіном України прострочена заборгованість підприємств-позичальників не оформлюватиметься векселями на ім’я Мінфіну України. Крім того, у поточному році відсутнє також право продажу вже оформлених векселів на відкритих аукціонах.
Враховуючи ці норми, оформлені Мінфіном України протягом минулих років векселі при їх непогашенні у визначений термін можуть бути лише пред’явлені платнику податків для оплати або за ними може бути здійснено протест у неплатежі. Таким чином, всі оформлені та не реалізовані векселі у 2009 р. можуть спрямовуватись податковим органам для забезпечення цих заходів.
Автор – Людмила Солотва (Начальник відділу погашення податкового боргу з використанням немайнових джерел Департаменту погашення прострочених податкових зобов’язань ДПА України)
Джерело – «Вісник податкової служби України» (лютий 2009 р., № 5 (529)